Твори імпресіоністів можуть видатися застарілими, проте колись вони здійснили революцію. Перед нами – митці XIX століття, що вийшли зі своїх майстерень назустріч новій ері у мистецтві.
Їх висміювали, поки вони робили свою справу, обравши дуже вдалий момент: технологічний прогрес, поява фотографії, нові філософські ідеї. Вони писали просто на вулицях, ще не знаними тоді прийомами: швидкі мазки, незмішані фарби, відсутність чітких ліній.
Романтизм Ежена Делакруа збагатив живопис кольором і стилем, а реалізм Гюстава Курбе замінив вигадку голою правдою. Своєю чергою, Шарль Бодлер опублікував есе «Поет сучасного життя». Саме він підтримав Делакруа і назвав його живопис поезією. Саме Бодлер погоджувався з Курбе у тому, що сучасному мистецтву слід говорити про сучасне. Він закликав митців знаходити вічне у нетривалому, щодня занурюватися у міське життя і спостерігати, міркувати, відчувати, відображати.
Ця позиція додала Едуарду Мане рішучості кинути виклик Академії та остаточно вийти з її тіні.
Згодом група художників-новаторів стала ядром художнього напряму, з якого починається сучасне мистецтво. Молоді та сміливі, вони зустрічалися у невеличкій кав`ярні за адресою Грандрю де Батіньоль, будинок 11 (Авеню де Кліші, будинок 9), щоб поговорити про життя і про мистецтво.
«Потрібно виконувати свою професійну задачу і вірити у те, що робиш» – стверджував Мане.
Усі вони ризикували кар’єрою, організувавши бунтарську виставку «Салон знедолених» на противагу «Салону». Дохід більшості був нестабільним, тому неприйняття істеблішменту коштувало дорого і для багатьох означало розорення. Але митців об’єднувала жага до самовираження: навіть отруйне перо художнього критика Луї Леруа не згасило їхню пристрасть (а лише підбурило).
Поль Дюран-Рюель, місцевий арт-дилер, також був членом Батіньольскої групи. Розумний і далекоглядний, він щиро вірив у її потенціал і передбачав, що смаки суспільства змінюватимуться стрімко – разом зі світом. Поль підтримував групу фінансово, чим забезпечив її незалежність. Це призвело до швидкого розвитку імпресіонізму, як течії, та виникнення нового розділу у мистецтві.
Оскар Уайльд пізніше зазначив: «неприємно, коли про тебе говорять погане, але ще гірше – коли про тебе зовсім не говорять».
Стандарти Академії:
■ робота у майстерні; ■ ідеалізація; ■ міфологічні, релігійні, античні теми; ■ ренесансний стиль Леонардо, Рафаеля, Мікеланджело; ■ детальність і точність; ■ змішані фарби; ■ ретельне розтушовування; ■ ледь помітні переходи між світлом і тінню (ілюзія тривимірності).
Стандарти імпресіоністів:
■ живі умови роботи; ■ чітка передача світла, що постійно змінюється; ■ швидкі замальовки; ■ різкий «етюдний» мазок; ■ чисті яскраві фарби; ■ ефект мерехтіння (контраст кольорів); ■ сучасні «приземлені» сюжети; ■ правдивість.
Ключові події: винахід фотографії та маленьких тюбиків фарби з різнокольоровими етикетками. «Свобода, що веде народ» (1830) => прототип статуї Свободи у NY. «Салон» vs «Салон знедолених». «Олімпія». «Поет сучасного життя». Барбізонці. Буржуа. Індустріальні досягнення епохи. Укійо-е. «53 станції Токайдо». Справа Дрейфуса.
Ключові імена: Ежен Делакруа, Гюстав Курбе, Шарль Бодлер, Еміль Золя, «Батіньольска група»: Каміль Піссаро, Едуард Мане, Клод Моне, Едгар Деґа, Поль Сезанн, П’єр Ренуар, Берта Морізо, Альфред Сіслей.
Ви можете відвідати виставки, присвячені імпресіонізму, в київській галереї ART-area. На вас чекають живопис, графіка, відео-інсталяції та унікальне занурення – картини ніби оживають.
Де: Київ, вул. Софіївська, 11-15
Коли: з вівторка по неділю – з 11:00 до 22:00
Подробиці: https://www.facebook.com/events/509401732940537/
Тект: Марія Старікова
Фото: Honik Nel