Пандемія коронавірусу – безпрецедентна історична подія, яка швидко змінює і світ, і людей. Як уникнути? Що робити? А що далі? Культурна спільнота почала проводити паралелі та піднімати рейтинги таких творів, як «Чума» Альбера Камю і «Кохання під час холери» Габріеля Гарсія Маркеса.
Які висновки з епідемій робить світова література? – у підбірці.
«Декамерон» Джованні Боккаччо
Поки у Флоренції триває апокаліпсис, десятеро містян пакують скрині і їдуть на віллу за місто, де максимально імітують нормальне життя: випивають, ласують стравами і розповідають одне одному історії. Ніякої моралі – просто люди, яким бракувало простору, й хотілося відволіктися від згадок про чуму, вживання заходів та відчуття страху.
«Книга Судного дня» Конні Вілліс
У центрі роману – студентка, якій роблять усі можливі щеплення, нашпиговують знаннями про Середньовіччя та відправляють у дослідницьку експедицію. В Англію. За часів чуми. Вакцина працює, дівчина відносно здорова, але все йде не так, бо минуле – вперте, і не хоче змінюватися.
«Сліпота» Жозе Сарамаго
У невеличкому місті люди раптово починають втрачати зір через нову невиліковну хворобу, тож лікарі нічим не можуть зарадити. Зрячі, яких стає дедалі менше, починають панікувати і запроваджують суворий карантин. Жах спонукає їх втрачати дещо не менш цінне, ніж зір – свою людяність.
«Голокост F» Цезарій Збєшховський
Епідемія минула, а рештки людей б’ються із бездушними вампірами. Місце дії – технологічне майбутнє. Головний герой – безсмертний багатій Францішек Еліас, який ревно оберігає свою безсмертну душу: тіло можна змінювати безліч разів, були б ресурси, а душу – ні.
«Червона чума» Джек Лондон
У своїй повісті Джек Лондон описав крах цивілізації від загадкової хвороби, поширення якої забезпечили аероплани та інші швидкісні транспортні засоби. Колишній університетський професор Джеймс Сміт – один із небагатьох, кому вдалося вижити – розповідає онукам, як настав кінець світу, а урбаністичне суспільство замінили племена дикунів.
«Смерть трави» Джон Крістофер
Жертвою епідемії може стати не лише людина. У романі британського прозаїка Джона Крістофера хвороба загрожує рослинам. Вірус, що вирвався із китайської лабораторії, спочатку атакує посіви рису, а потім мутує і поширюється на інші злакові. Як результат – екологічна катастрофа і глобальний голод, втеча жителів із мегаполісів та інші жахи звичайного городянина, який звик купувати їжу у магазині.
«Орікс і Деркач» Маргарет Етвуд
Сюжет стартує із наміру допомогти планеті: покінчити із суспільством споживання і вивести нову породу людей. Для реалізації потрібно поширити вірус, здатний знищити людство. Але людство знищуватися не бажає.
Фото і текст: Марія Старікова