Кожну третю п’ятницю грудня Америка відзначає Ugly Sweater Day. Сьогодні те, що для багатьох – маркер свята, для когось – безглузда річ та досі незрозумілий тренд.
То чому він такий популярний, і чому його називають ugly (з англ: огидним)?
1950 | Різдво поступово змінює концепцію, та й то – на засадах класичного: сімейне стає комерційним. У вітринах з’являється штучний сніг, а симпатичні светри з дзвіночками – jingle bells sweaters – починають дарувати у багатьох сім’ях. Річ одразу стає універсальною: її носять діти, дорослі, жінки, чоловіки.
1980 | Саме тоді милі різдвяні светри вперше потрапили на телебачення: їх постійно надягав Кліфф Хакстейбл, персонаж комедійного серіалу The Cosby Show. Дизайн створив нідерландський модельєр Коос Ван ден Аккер. Згодом, у ці светри була вбрана вже вся знімальна група. І всі прихильники…
1990 | Хоча перша хвиля інтересу до светрів встигла вщухнути, тепер вони міцно закріпилися в уявленні американців як щось прикольне та поширене, а якщо поширене – то й «мені треба», раз «у всіх є». Час від часу светри носили різні кіногерої, що водночас додавало їм упізнаваності та привабливості.
2001+ | Увага! Все, що було до Марка Дарсі – не рахується. На екрани саме вийшла романтична комедія «Щоденник Бріджит Джонс», а до sweater причепилося горезвісне ugly. Його сприймали з доброю іронією. Тоді ж влаштували першу christmas sweater party, формат якої розійшовся світом.
2007+ | Запитів у Google побільшало й почастішало, а «огидні» светри стали трендом і вийшли за межі США. Нині багато компаній традиційно дарують їх своїм співробітникам, а відомі дизайнери випускають щорічні колекції. У 2016-му Музей мадам Тюссо вдягнув у різдвяні светри всю королівську сім’ю.
Сьогодні, у 2022-му, активно створюють альтернативи светрам: різдвяні «огидні» футболки, взуття, навіть карантинні маски у зв’язку з пандемією.
Тобто існують всі умови, аби зібрати «огидний» різдвяний тотал-лук, а потім влаштувати «огидну» різдвяну вечірку для себе та своїх друзів. Ми вважаємо, що ugly sweater не такий вже й ugly, але кожен, звісно, вирішує сам для себе.