Текст і фото: Марія Старікова
Організатор: КНИГОЛАВ, Мистецький арсенал
Учасниці: Ольга Вишня, Анна Свентах, Софія Рябчук
У межах «Х Книжкового Арсеналу» 26 червня 2021 року на Дитячій сцені відбулась інтерактивна презентація книги Сари Галл «Як розуміти мистецтво», а саме – українське видання від «Книголав». Поговорили про особливості роботи над локальними виданнями, а також долучилися до просвітницької інтерактивної гри з картиною; як діти, так і дорослі.
«Коли ми готуємо українське видання пізнавальних не художніх книжок – завжди залучаємо наукових редакторів, які перевіряють факти і термінологію, бо в оригінальних виданнях іноземних авторів також можуть траплятися помилки. Деколи автори, будучи фахівцями у своїй галузях, можуть не звертати уваги на суміжні теми. Тут є сторінка про сучасне мистецтва і витвір Дем’єна Герста – «Кришталевий череп», на який його надихнули нібито витвори ацтеків. Сьогодні науковці інформують, що ті витвори, ймовірно, підробка, і це важливо зазначити у виданні. Ми також хотіли, щоб наші читачі дізналися не лише про витвори світового мистецтва, а де з ними можна познайомитись в Україні. У виданні є сторінка, що містить посилання на сайт і додаткову інформацію. Ще ми додали невеличкий інтерактив: чотири QR-коди, за якими ховаються іноземні віртуальні музеї, які можна відвідати зі свого смартфону. Мені особливо подобається британський, зі шикарною віртуальною екскурсією та експозицією – його краще досліджувати з ноутбуку, щоб отримати більше вражень», – розповіла Анна Свентах, випускова та літературна редакторка.
Що таке мистецтво?
Діти відповідають: Це діяльність людини, вона буває різних видів: музика, живопис, театральне, декоративно-ужиткове …
Те, що ми сьогодні будемо робити – це спробуємо подивитись і знайти спільну мову з однією картиною. Вона належить колекції Мистецького Арсеналу.
Що таке колекція? Чому важливо, щоб вона була в музеї?
Діти відповідають: Колекція – це коли ти любиш збирати усілякі красиві штучки. А музеї зберігають усілякі красиві штучки. І не дуже красиві теж.
Так, і в кожному музеї ці красиві та не дуже красиві штучки бувають дуже-дуже різні.
✨ ІНТЕРАКТИВ ✨
Давайте уважно розглянемо картину, кілька разів, повільно та без поспіху – і спробуємо зануритися в неї, потренувавши навичку споглядання. Це можна практикувати вдома, потім у музеях та в галереях, з будь-якою формою мистецтва: картини, фотографії, скульптури, аудіовізуальні твори тощо. Для нього нам не потрібно мати жодних спеціальних знань. Важливо ділитися тим, що ми бачимо, і тим, що першим спадає на думку; роздивлятися деталі.
Радимо вам озброїтися ручкою та папером, або електронним нотатником, щоб зафіксувати власні думки і мати змогу перечитати їх, поділитись ними і обговорити з кимось. Виконувати це завдання цікавіше, якщо його розділити.
Автор – український художник Андрій Сагайдаковський, що проживає у Львові та працює у власній майстерні, куди щодня приходить, бо така його робота. Щодня він малює картини. Іноді він знаходить якісь речі, деякі просто на вулиці – і щось, чи то шмат деревини, чи то старий килимок просто на смітнику, подобаються йому настільки, що митець використовує їх у роботі. Наносить на килимок фарби, оздоблює його, і потім на килимку виходять картини. Або на рушниках, або на скатертинах. Таке собі буденне мистецтво.
ВАШЕ ЗАВДАННЯ: роздивитись і описати, що ви бачите на картині. Що перше привертає увагу? Як виглядають герої? Хто вони? Чи перебували ви у такій ситуації? Які емоції це викликає у вас? А у героїв картини? Чому?
________________ Місце для вашої відповіді __________________
Відповіді учасників обговорення: 1) «Лікар, мабуть, досвідчений. Тому, що йому вже багато років. На це вказують сиве волосся, а ще окуляри. Поряд сидить хлопчик, бо має коротке волосся, і ще він малий»; 2) «Здається, лікар слухає його серце, тому хлопчик трохи роздягнутий. Мені здається, що йому холодно, бо він роздягнутий, і до нього притискають холодний стетоскоп»; 3) «Тіло хлопця направлено в інший бік, тому я думаю, що він хвилюється. Може, він дивиться на матусю, чи на бабусю. Може, шукає у них підтримки»; 4) «Мені здається, хлопчик відволікся. Його привели на огляд, але йому це не дуже цікаво. Бо дитина дивиться в інший бік, вона не зосереджена на процесі, його лице не виглядає схвильованим чи наляканим. Він усміхається і зацікавлений чимось, що відбувається поза картиною»; 5) «Він цікавиться тим, що відбувається навколо. Розглядає кабінет, і речі, які там є. Якісь картини, інструменти … шпалери … орнамент на шпалерах …»
Придивіться: квіточки на шпалерах дійсно промальовані дуже детально. Момент тривалого споглядання важливий тим, що звертає нашу увагу на різні речі, які одночасно зафіксовані в моменті, в моменті картини, і ми можемо трактувати їх усіх, як нам заманеться, поєднувати їх і змінювати свою думку.
Як розташований малюнок? Чи художникові важливо, щоб тло було виразним? Щоб люди були на першому плані? Чи вилазять квіточки на людей? Чи відвертають вони увагу? Адже художник може підкреслювати і виділяти все, що йому заманеться.
________________ Місце для вашої відповіді __________________
Відповіді учасників обговорення: 1) «Мені здається, що люди трохи в розфокусі, так буває на знімках, тому квіточки виглядають яскравішими. Я знаю, що в деяких культурах квіти символізують здоров’я, особливо в медицині, щось на кшталт клятви Гіппократа – як обіцянка піклуватися про тих, кого ти лікуєш. Я вбачаю в цьому сенс: попри те, що відбувається на першому плані, на тлі завжди майорітиме ця обіцянка»; 2) «Є квітка, яка залазить на лікаря, біля руки! Думаю, це має щось означати. Але я не знаю, що це може означати».
Придивіться: що написано на картині? Хто ставить це питання? Як виглядають літери? Яким кольором написані ці слова? Що вони означають?
________________ Місце для вашої відповіді __________________
Відповіді учасників обговорення: 1) «Хлопчик написав. Мабуть, він не знає цю людину. Він не знає її, тому питає. Він хоче дізнатися, що це за людина»; 2) «Літери стеклися, тому їх складно прочитати. Може, це випадково. А може, це хлопчик заплутався. Може, в нього жар, і на це вказують літери»; 3) «Я думаю, ці слова сам до себе написав лікар»; 4) «А я думаю, що це написав сам художник. Я, як редакторка, бачу, що він ще й кому пропустив»; 5) «Чорний колір тому, що написано на білому тлі, якби там був світлий колір – було би не видно напису».
Звісно, наші думки можуть розходитися, і це нормально, бо всі ми сприймаємо те, що бачимо, по-різному. Навіть наші власні думки можуть змінюватися з новими відкриттями.
Цим матеріалом ми хотіли звернути вашу увагу на дрібні деталі, зображені на картині, які можна не стільки побачити, скільки відчути – якщо глибше вдивитися. Саме ці деталі допомагають скласти історію. Напевне, коли ми вперше бачимо якусь роботу, і після того, як ми про неї подумаємо, та після того, як ми її обговоримо – наші враження розширюються, міняються, історій може виникнути кілька. Важливо ось що: ми бачимо на зображенні не лише те, що бачить наше око – ми ще й пробуємо відчути те, що відчувають герої чи автор твору.
Пропонуємо таку вправу: візьміть папір, олівці, фломастери – намалюйте свою історію. Можливо, про те, як ви самі ходили до лікаря. Можете навіть вигадати продовження до цієї картини. Потім запропонуйте вашим друзям оглянути і прокоментувати її та обговорити!
Наступного разу, збираючись до музею, згадайте цю вправу, і спробуйте уважно розглянути картини, які привернули вашу увагу чи увагу ваших супутників – це допоможе вам пізнати краще не лише витвори мистецтва, але й самих себе; і людей, які вас оточують, і митців, які хотіли донести щось своєю роботою. Що саме?…
А це ще доведеться дізнатись.