Текст, Фото: Марія Старікова
Інформацію надав: Goethe-Haus
28 серпня 1749 року у Франкфурті-на-Майні, по вулиці «Оленячий брід», народився і прожив своє життя Йоганн Вольфганг фон Ґете. Німецький поет, драматург, прозаїк, науковець, державний діяч, театральний режисер і критик – українцям він знаний не тільки тим, що написав відому філософську трагедію «Фауст».
ТОП-5 ФАКТІВ ПРО ҐЕТЕ ТА УКРАЇНУ
1. У його домі переховувався Григорій Орлик.
Григорій Орлик, хрещеним батьком якого був Іван Мазепа, став маршалом Франції за часів Людовіка ХV. Він очолив українську еміграцію у 1742 році, писав «Історію України», використовуючи архіви свого батька – гетьмана Пилипа Орлика, автора однієї з перших конституцій в світі «Вивід прав України». Під час Семилітньої війни у 1757 році генерал Орлик поселився у Франкфурті в будинку сім’ї Ґете.
2. Згодом Ґете змалював образ Орлика в одному зі своїх творів.
Вольфганг Ґете був тоді ще дитиною. Він уважно спостерігав і навіть доглядав за пораненим генералом; значно пізніше написав оповідання про подвиг Григорія Орлика, який приніс перемогу Франції, але був важко поранений і через це загинув 14 листопада у Дієвій армії. Сина України поховали під Мінденом на Рейні під чужими прапорами: білими з ліліями.
3. Тривалий час Ґете листувався з уродженцем Закарпаття Іваном Орлаєм.
Іван Орлик – медик, педагог і письменник, що народився в селі Паладь-Комарівці та помер в Одесі. За виняткові досягнення в галузі природознавства і філософії він був обраний почесним доктором Ерланзького та Ієнського університетів (Німечинна). В останньому він познайомився з Ґете та почав листування: окремі листи нині зберігаються в будинку-музеї поета у Веймарі.
4. Листувався з попечителем Харківського навчального округу С. Потоцьким.
Ґете популяризовував ідеї європейського Просвітництва на теренах України. У 1803 році він розпочав листування з графом С. О. Потоцьким, який тоді саме обіймав посаду попечителя Харківського навчального округу. Це тривало близько року – тоді у Харкові йшла інтенсивна робота по заснуванню університету.
5. Ґете був обраний почесним членом Ради Харківського університету (1805).
Ґете відгукнувся на прохання допомогти і почав підбирати викладачів до українського навчального закладу. Завдяки зусиллям поета, з Німеччини до Харкова приїхали викладати професор хімії та металургії Л. Шнауберт, а також філософ Й. Б. Шад, який особливо вплинув на формування в Харкові філософської школи. У 1827 році Ґете було обрано почесним членом Ради Харківського університету,
Наша команда навідалась в його будинок у Франкфурті та створила для вас детальний огляд.
ПЕРШИЙ (НУЛЬОВИЙ) ПОВЕРХ
- КОРИДОР
Зійшовши з подвір’я зі старим колодязем, ви потрапляєте в будинок через задні двері. Якщо дивитися з вулиці – можна побачити герб Йоганна Каспара Ґете, батька німецького поета: він зображує три ліри. Люк тут і ще один під сходами ведуть до двох склепінчастих винних льохів і комори. Попід стіною – велика шафа та пожежні скрині для порятунку цінних предметів у разі надзвичайної ситуації. Великий годинник походить зі майстерні, що належала їхньому родичу.
- ЖОВТИЙ ВЕЙМАРСЬКИЙ САЛОН
У цій кімнаті мати Ґете зібрала всі веймарські сувеніри, які отримала з 1775 року. Особливим є портрет юного Ґете, а також його бюст роботи Мартіна Ґотліба Клауера, що зображує поета в ролі Ореста з прем’єри його п’єси «Іфігенія».
- СИНЯ КІМНАТА
Колір їдальні з дзеркалом у стилі бароко – це blue mourant (fading blue); відтінок, який був дуже модний за часів Ґете. За круглим обіднім столом поет створив свій остаточний проєкт «Геца з Берліхінгена». Малюнок на стіні – те, що лишилося від клейончастих шпалер, врятованих зі старого будинку, які, за словам Ґете, були застелені над дитячими ліжками на горищі, щоб захистити від дощу під час реконструкції будинку. Подушечки з коклюшного мережива на вікні нагадують, що його мати захоплювалась виготовленням коклюшного мережива. Скляна вітрина в кутку містить порцеляну ручної роботи в стилі рококо, частково від відомої Hortschter Porcelain-Manufacture.
- КУХНЯ
Тут працювали кухар і дві покоївки під наглядом матері Ґете. Особливість – оригінальний водяний насос, поєднаний із колодязем у підвалі. Люди в ті часи зазвичай черпали воду з одного з чисельних громадських колодязів. Їжу готували на печі або відкритому вогнищі. Ліхтарі (як той, що на кухонній шафі) доводилося брати з собою вечорами у місто, коли мешканці виходили в темряву.
ДРУГИЙ (ПЕРШИЙ) ПОВЕРХ
- КОРИДОР
Сходи займають майже третину площі та виражають прагнення власників до престижної атмосфери. Перші чотири сходинки з пісковика є оригінальними. На кованих перилах між першим і другим поверхами зображені ініціали батьків Ґете: JCG i CEG. Для зберігання сімейної білизни використовувались шафи у стилі бароко; родина володіла такою кількістю білизни, що дні для прання призначалися лише тричі на рік. Мідні гравюри з римськими мотивами є сувенірами з Італії, куди поет із батьком подорожували в 1740-му.
- «ПЕКІН» ТА ШАФИ ПІВДЕННОГО КРИЛА
Елегантний bel etage використовувався для сімейних свят і прийому високопоставлених гостей. Шпалери в кімнаті, яку ще називають червоною, пошиті з кармінової шовкової тканини і відсилають до XVIII сторіччя. Французький королівський лейтенант Торанк квартирував тут під час Семирічної війни, що викликало невдоволення батька Ґете, який політично підтримував Пруссію. У північному крилі висить портрет Торанка, зображений на портреті діда Ґете по материнський лінії; його оточують два натюрморти, написані місцевим художником Юстусом Юнкером. Інший портрет, що висить тут же, змальовує бабусю Йоганна по материнській лінії.
- СІРА КІМНАТА АБО МУЗИЧНА
Ліпна стеля з рельєфами музичних інструментів вказує на те, що це була саме музична кімната – а музика була важливою частиною життя родини: батько гра на лютні, інші на фортепіано, мати й дочка співали. У кімнаті домінує рідкість: вертикальне фортепіано, яке ще називають піральним, а також роботи Крістіана Ернста Фрідерічі. Над червоним клавікордом висить картина: Йоганн Каспар (батько), Катаріна Єлизавета (матір), Йоганн Вольфган (сам поет), Корнелія (сестра) одягнені в пастуші шати, в ідеалізованому пейзажі. П’ятеро фігур на тлі символізують дітей, що загинули ще маленькими. Картини «Шкільний урок» і «Урок шиття» Крауса разом відображають різницю в навчанні хлопчиків і дівчат, притаманну тим часам.
ТРЕТІЙ (ДРУГИЙ) ПОВЕРХ
- КОРИДОР
Особливим у цій кімнаті є астрономічний годинник (1746), створений за планами Вільфгельма Фрідріха Гюсгена. Молодий Ґете милувався ним ще у будинку автора. Рухомі кільця вгорі вказують дату; також під ними можна прочитати час доби, фази місяці, положення сонця відповідно до знаку зодіаку. Танцюючий ведмідь у нижньому віконці є сигналом тривоги перед тим, як механізм зупиниться – ведмідь падає на спину, спонукаючи завести годинник знову.
- ТАК ЗВАНА ПОЛОГОВА
Легенда свідчить, що саме тут народився Ґете. Його хрещення 29 серпня 1749-го записано як «біля вікна»; там же знаходиться записка, написана поетом, що вказує на його дату народження. Також тут висить портрет літнього Гете, який згадує часи, проведені у Франкфурті, у «Поезії та правді». Зірка та ліра – важливі символи для поета – завершують цикл народження і смерті.
- СПАЛЬНЯ МАТЕРІ
Портрет матері біля вікна над її письмовим і туалетним столиком намалював Георг Освальд Мей. Ліворуч біля дверей – посмертний портрет його батька. Настінна шафа демонструє порцеляну, яка подобалась матері. Чашки з кришками не давали шкірці утворитись на її улюбленому напої – гарячому шоколаді.
- КАБІНЕТ ЖИВОПИСУ
Йоганн Каспер Ґете збирав картини сучасних місцевих художників, які надихалися голландськими майстрами (Траутманн, Шютц Старший, Юнкер Хірт, Нотнагель, Моргенштерн), а також роботи дармштадського придворного художника Зейкаца. Картини в чорному та золотому обрамленні вкривають стіні в симетричному порядку.
- БІБЛІОТЕКА
Імператорський радник Ґете зібрав майже 2000 томів, які разом охоплювали майже всі галузі знань. Тут поет продовжував своє навчання, і саме тут він знаходив своє натхнення. Маленьке віконце у протипожежній стіні виводить на площу.
- СПАЛЬНЯ КОРНЕЛІЇ
Ймовірно, сестра Ґете жила тут до свого заміжжя. Про її віртуозну гру нагадує клавікорд. Над комодом висить портрет її подруги – Харітас Мейкснер.
ЧЕТВЕРТИЙ (ТРЕТІЙ) ПОВЕРХ
- КОРИДОР
Прес для білизни з двома дерев’яними дошками використовувався для складеної білизни. Димохід вказує, як працювала система опалення: печі в кімнатах розпалювалися з майданчика. Картуш із видом на місто та портрет Йосифа II нагадують про церемонію Коронації, яку Ґете бачив у 1764-му.
- ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР
У центрі кімнати розташований ляльковий театр Ґете, відомий завдяки згадці про нього у «Театральній місії Вільгельма Майстера». Чотирічний Йоганн Вольф отримав його в подарунок, і цей театр неодноразово ставав його джерелом натхнення для творчості та ігор. Театр був позичений історичному музею Франкфурта з 1887-го.
- ЗАХІДНА МАНСАРДА
Розквартирований у будинку Ґете, королівський лейтенант Торанк доручив франкфуртським художникам працювати на горищі. Сам поет згадував, що спостерігав за роботою Йоганна Георга Траутмеана над його «Циклом Йосипа».
- ВИСТАВКОВА ЗАЛА
Тут можна знайти документацію про будинок, його мешканців і їхнє життя.
- КАБІНЕТ ПОЕТА
Це було царство Ґете. Тут – бажано за високим столом – він писав свої ранні твори: вірші, п’єси «Гец», «Клавіго» (перша версія «Фауста»)», сатири, роман «Старти юного Фертера» та багато інших творінь. Гіпсові зліпки свідчать про зацікавлення античністю. Стіни прикрашені малюнками поета, зокрема ескізами кімнати та портретом Корнелії (з якою Йоганн був близький), виконаним на аркуші корекції «Гетца».
Інформація для відвідувачів станом на вересень 2023: вхідний квиток до будинку-музею коштує 10 євро; деякі речі (вода, рюкзаки, їжа) не можна брати з собою, тож їх потрібно покласти в шавку схову вартістю 1 євро (монетою, яка запускає механізм закриття); на території є додаткові виставкові зали (та виставки), внутрішній дворик, текстовий гід кількома мовами.