Текст і фото: Марія Старікова
У межах Літературної програми «Х Книжкового Арсеналу» 24 червня 2021 року відбулась панельна дискусія про спільне, відмінне, протилежне та ідентичне у сферах медіа й блогінґу. Учасники – Дмитро Крапивенко (головний редактор часопису «Український тиждень»), Інна Кузнецова (головна редакторка Київського бюро «Радіо Свобода»), Денис Казанський (український блогер, журналіст, автор книжок), Оксана Романюк (виконавча директорка Інституту масової інформації).
Ми відвідали захід, поспілкувалися зі спікерами, глядачами, та створили звіт: що відбувалося, про що говорили, які головні тези прозвучали.
- «БЛОГОВА» ЕПОХА
Соцмережі розвинулись, і тепер кожна людина отримала можливість записувати відео за допомогою найдешевшої техніки, публікувати тексти на особистих сторінках. Жанр «авторської колонки», що існував у доблогову епоху ще років 10 тому, перетворився на сучасні блоги, а самі думки – на авторський контент. Натомість, сьогодні традиційні ЗМІ не користуються такою ж популярністю: на противагу блогам існує фахова аналітика, яка не містить суб’єктивних оцінок, емоцій – саме тих компонентів, що ваблять читачів. Стандарти BBC – це класика журналістики, але практика показує, що люди хочуть пояснень, отримати бажану візію та розділити емоції. Рафіновані статті читати важко – тому люди читають авторські блоги. Чужі переконання як інструкція до дії – те, що вони можуть отримати в них і відчути, ніби життя стало зрозумілішім. Поширення авторських каналів водночас поширює феномен інформаційної бульбашки: люди шукають однодумців, з якими сходяться їхні світогляд і цінності. Внаслідок цього деякі блогери стають лідерами думок, у них виникають так звані фанклуби, або ж прихильна авдиторія – вона і довіряє, і підтримує, і захищає блогера.
- «ПОСТБЛОГОВЕ» МАЙБУТНЄ?
Блогінґ буде розвиватись і рости далі – це вже фактично окрема галузь економіки, де заробляють гроші, працюють рекламодавці, вибудовується своя система відносин, виникають нові професії, нові формати та нові стратегії комунікації, розвитку, просування тощо.
Інна Кузнецова: «Співпраця медіа і блогерів довела нас у 2021-му до Шевченківської премії. Блогери – не журналісти, це різні галузі, в яких є свої плюси та мінуси. Блогерство не має стандартів. Блогер надає лише одну точку зору – свою, яка, на його думку, правдива. Блогер показує тут і зараз – він не дає аналізу. «Радіо Свобода» працює з блогерами, але ми доволі консервативні, і блогінґу в нас мало. Останнім часом медіа частіше співпрацюють із блогерами, і це саме співпраця, її результат – створення спільного контенту. Журналісти беруть інтерв’ю у блогерів; в Інстаграмі вони поширені, популярні. Журналісти також йдуть у блогертво, також використовують блогерські формати. І тоді, коли журналіст не обмежений редакційною політикою, він або вона може виразити більше на своєму Ютуб каналі»
- МЕДІА
ПРОТИБЛОГИ
За словами спікерів, блогери пропонують готові рішення на персональному рівні: емоційні, вони розповідають історії та не потребують глибокого занурення у факти: прийдіть і придбайте цей крем, проголосуйте за цього кандидата. Натомість, журналістська аналітика пропонує різні точки зору, змушує обирати, а необіхдність вибору робить людей нещасними.
Оксана Романюк: «Я би їх не порівнювала. Я би порівнювала медіа з медіа та блогерів із блогерами. Медіа бувають дуже різні, як і блогери. Але дійсно: саме в медіа ви отримуєте відповідь на 5 ключових питань: Хто це сказав? Чому він це сказав? Контекст? Чому це важливо знати вам? Де це було сказано? Якісні новини надають вам інформацію. Численні дослідження показали, що довіра до медіа виросла в часи коронавірусу. Людей цікавила перевірена інформація, статистика та цифри. Після будь-якої кризи роль медіа зростає. Так само часи виборів. Часи війни. Але не всі медіа однаково корисні: є медіа, які належать олігархам. Вони впливають на авдиторію через медіа. Є незалежні медіа: Інститут масової інформації складає рейтинги за якістю, в ТОПах – ті, кому можна довіряти. Якщо у тексті багато емоційності – вами маніпулюють. Тому традиційні медіа – це черепахи, на яких тримаються система, демократія, незалежність. Їх важливо підтримувати і фінансово, і словами, і діями. Ми досліджували російський медіапростір – з десяти топових онлайн медіа вісім контролюються безпосередньо кремлем. Це тупо пресрелізи кремля. Це не журналістика, це піар-агенція. В Україні з цим краще: у нас є незалежні медіа, але в нас є і політичні інтереси та олігархи».
Оксана додає, що пандемія дуже вдарила по телеканалах. Водночас, онлайн ресурси, особливо регіональні видання, від неї тільки виграли: авдиторія зрозуміла, що за якісну та цікаву інформацію, можливо, варто платити.
Вочевидь, не існує традиційних медіа, які на 100% працюють ідеально. Якщо важко створити традиційне ідеальне – чи не краще створити ідеальне нетрадиційне? Чи не краще блогерам і медіа об’єднати зусилля, повчитися одне в одного – і вдосконалюватися на шляху до створення спільного інформаційного простору?
Оксана Романюк: «Блогери теж потрібні. Я сама читаю багато блогів, і мені цікава фахова думка у певних сферах. Із цих блогів я можу отримати оцінки експертів, яким довіряю і кого вважаю компетентним. Важливо не просто сліпо довіряти блогерам, а знати, чи вони не зашкварені, чи вони компетентні. Деякі медіа також розповсюджують зашквар. Усе відносно, і нічому не варто довіряти на 100%»
- ІНФОРМАЦІЙНА СВІДОМІСТЬ
Допомогти може «медіаграмотність» – досі наше суспільство багато що приймає на віру. Відстежте, наскільки правдиву інформацію ви прочитали. Перевірте її. Не варто сліпо довіряти тому, що сказав блогер чи написало ЗМІ. Перегляньте різні джерела, знайдіть першоджерело, прочитайте повний текст, поцікавтесь компетенцією експерта, прослідкуйте приховані повідомлення. Згодом ви звикнете це робити та навчитися розрізняти інформацію за якістю.
Як навчитися перевіряти інформацію?
Для цього потрібно розвивати такі навички, як:
- критичне мислення;
- контроль над емоціями;
- збільшення особистого щастя;
- виконувати психологічні вправи.
Чому люди ведуться на фейки та маніпуляцію?
Як це працює: прочитали щось емоційне –> вимкнулося критичне мислення –> ввімкнулася потреба поділитися, відреагувати, розповсюдити.
Навіть голосують люди не завжди головою – серцем, шлунком, але не головою. Коли ви читаєте важливу інформацію – спробуйте на рахунок 5 вдихнути й видихнути. Пригальмуйте емоції, поставтеся критично, задавайте логічні питання. Нас оточує купа інформації, і вона збиває з ніг. Аби прийняти усвідомлене рішення, потрібно взяти інформацію під контроль.
І вчитися цьому потрібно зі школи, вводити такі предмети, як «медіаграмотність». Майже всі ми зареєстровані у багатьох соцмережах, постійно користуємося смартфоном, життя змінилося, а шкільна програма – ні. І, звісно, треба навчати дітей тому, як поводитися в соцмережах, протидіяти булінгу. З’явилася велика кількість нових аспектів, пов’язаних із Інтеренетом, і нас цьому не навчають.
Сучасна людина потребує інтелектуального розвитку, як повітря. Книжки – основа цих знань і розвитку. Аналіз книжкового ринку, досвід інших країн демонструють: слабким інтелектуально людям буде надзвичайно важко у майбутньому. Простої низькооплачуваної примітивної роботи згодом не залишиться – про це вже пишуть світові медіа, дослідницькі центри, цього побоюються через стрімкий розвиток ШІ, робітники культурних індустрій протестують на мітингах. Звички людей змінюються, як змінюються людські потреби, планка та очікування.
Люди – не роботи?
Ще одна перевага блогінґу в тому, що він простий у споживанні. На онлайн-ресурсах людина може заплутатись, радіо і телевипуск – пропустити, журнал не придбати. Водночас, блогери швидше відповідають на запитання, в простий спосіб подають інформацію. Чи можуть ЗМІ надавати чіткі інструкції, як ними користуватися? Наразі про це не йдеться, однак сьогодні активно розвивається новий жанр: пояснювальна журналістика. Наприклад, Громадське: вони перебудували свій сайт і заголовки, що можуть містити по три речення всупереч стандартам.
Медіа теж зважають на оперативність, а робоча стратегія багатьох розрахована на те, що авдиторія читає їх постійно, а отже, знає, як вони влаштовані. Альтернативою сайтам стали соцмережі, що дозволяє медіа на рівні з блогерами швидко відповідати на запитання: це роблять модератори чатів, а новини за необхідності редагуються, доповнюються – про це сповіщають окремі дописи. Ви можете обрати для себе кілька якісних медіа і слідкувати за ними.
Пояснення – це ефективний аспект у сфері комунікацій, він трансформується вже зараз – і щодня.