Текст і фото: Марія Старікова
Сьогодні, коли росія напала на Україну, багатьом блогерам, письменникам і контентмейкерам морально важко писати на інші теми чи писати взагалі. Водночас, ми постійно себе запитуємо: чим ще ми можемо бути корисними? Чим корисні можуть бути наші тексти? І як їх створювати?
Скажімо прямо: це складно. Насамперед, психологічно. І автори, і читачі сьогодні перебувають у не нормальних умовах, мають специфічні запити і потреби, реагують гостро та здобувають нові тріґери. Сучасна письменницька ніша формується в непростий період, як і сучасне коло читачів,: у художній, освітній, науковій літературі не вистачає робіт, на онлайн-ресурсах не вистачає матеріалів, у фанфікшені не вистачає висвітлюваних тем, і всюди не вистачає перекладів – тож українці читають деінде.
Український книжковий ринок
Останні девять років український книжковий ринок рухався до автономності: за оцінками книговидавця і засновника видавництва «Фоліо» Олександра Красовицького, більшість книжок на складах та в магазинах України видавалася на росії та російськими авторами.
«З 80% російських видань ми дійшли до 30% у 2022 році (прим: станом на літо). Оскільки великі гравці Yakaboo та Книгарня Є відмовляються їх продавати, то відсоток російських книжок на складах становив навіть 20-25%, і він стрімко падає, оскільки книжки завершуються, а завозити нові міг би допомогти законопроєкт №6287. Сьогодні 15-20 % вітчизняного книжкового інтернет-ринку складає “тіньова” продукція російських видавництв, надрукована в Україні», – розповідає Олександр Красовицький, а також додає: – «Український ринок досі не розвинений, багато ніш не заповнено. Перекладачів мало, письменників мало, тож усі ми потрібні цій сфері. Те, що українських книжок багато – то ілюзія, оскільки зараз всі розпродають залишки, а деякі видавництва призупинили діяльність або зменишили обсяги роботи через війну. Наприклад, ми (прим: видавництво Фоліо) знаходимось у Харкові, наш офіс обстріляли».
Щонайменше 22% офісів українських видавництв було пошкоджено в результаті російських обстрілів: Читомо провели глобальне дослідження з 26 березня по 8 квітня 2022 року.
Що ми можемо зробити
Письменникам, як і раніше, необхідно постійно генерувати ідеї, працювати послідовно, багато писати і читати. Водночас, перед нами постають такі складні задачі, як заповнити ніші, привернути увагу читачів, шукати баланс між війною і життям та, врешті, самостійно прокладати шляхи. Тож, якщо ви справді хочете писати – маємо для вас непрошені підказки, до яких ви можете прислухатись або ні. Право за вами.
Насамперед, важливо усвідомити: багато людей взагалі не заморочуються. Якщо між автором і видавництвом стоїть редактор і команда фахівців, то публікації в Інтернеті не проходять детальної цензури. З цієї причини в Інтернеті повно різного контенту, який збирає різні реакції. Щоб отримати результат, яким ви будете пишатись, необхідно докласти зусиль. Щоб написати щось, що не вражає уяву – потрібно докласти зусиль. Щоб про ваші роботи дізналися – потрібно докласти зусиль. Без зусиль не обійтися в будь-якому випадку, і за кожним текстом стоїть чиясь праця. Чим її більше, тим кращі наші роботи.
Такий шлях.
Важко? Страшно? Критикують?
Такий шлях.
Якщо хочете розвивати українську публіцистику, літературу, фанфікшен і прагнете, щоб ваші роботи читали, зберігали і ділилися ними – потрібно докласти багато зусиль. Ймовірно, на вас чекають періоди творчого застою, синдром самозванця, спроби знайти баланс між потребами читачів і власними.
Такий шлях.
Крокуйте.
№1: Фіксуйте ідеї
Зробіть собі послугу і створіть сховище для думок. Так ви зможете повернутися до них у будь-який момент. Можна використовувати замітки на телефоні або щоденник із розміченими сторінками, щоб швидко і легко знаходити їх.
Використовуйте закладинки, теґи, маркери для виділення тексту, стікери, різні типи і колір шрифту – все це робить процес творчим, утворює швидкодоступну структуру і відокремлює головне від другорядного. Ніколи не відкладайте ідеї на потім: зафіксуйте їх одразу. Ніколи не зберігайте їх лише у своїх думках: ідеї, зафіксовані на папері або у сховищі, надійніші. Ми, люди, маємо різні стани: думати, відчувати, дивитись. Рівень нашого контролю над задачами вищий, коли ми дивимось на них, а не думаємо про них.
Нехай сюди потрапляють блискучі ідеї. І кепські ідеї теж – знайти застосування можна всьому. Носіть з собою ручку або олівець, трохи паперу – це допоможе зафіксувати ідеї, якщо під рукою не виявилося сховища. За можливості створіть копію свого сховища, аби не втратити його, і забезпечте доступ до нього.
Коли звичка записувати ідеї закріпиться, ви зрозумієте, як багато їх народжується у вас щодня. Можливість легко повернутися до них вирішує іншу проблему: тепер вам завжди є, з чим працювати. Ви можете розвивати свої ідеї, де б ви не були, фіксувати нові деталі й не перейматися через те, що якісь з них забудуться. Також ви можете фіксувати тут свої емоції, коментарі знайомих, враження, почуте й побачене. Наприклад, американський письменник Рей Бредбері записував різні цікаві слова, навколо яких розвивав історії, що потім перетворювалися на оповідання зі збірок («Темний карнавал», «Марсіанські хроніки»).
№2: Прийміть невпевненість
Створюючи щось оригінальне, людина сумнівається в собі. Часто. Так уж влаштовано. Ми боїмося помилок (які насправді допомагають нам розвиватися), боїмося невідомого (яке перестає бути страшним, коли стає відомим), боїмося зіпсувати чистий аркуш (і стоїмо на місці). Проблеми починаються тоді, коли ми приймаємо наші сумніви за погану ідею.
Ми думаємо: «Я не підходжу для цього», замість: «Я дещо про це знаю». Люди відчувають синдром самозванця з багатьох причин, одна з яких – упевненість в тому, що почуття дискомфорту означає невірний шлях.
Насправді, це знак, що ми на вірному шляху; що ми вийшли з добре освітленої кімнати і зайшли в темну, ще не досліджену, а отже можемо здійснити відкриття та створити щось там, де раніше було нічого. Часом на цьому шляху зустрічаються великі валуни. І гігантський павук. Не лякайтеся їх
Буває, що нам пишеться легко, й слова самі складаються в речення. Що ж, саме час запалити пахощі й подякувати богиням слова за їхню щедрість. Але сприймайте правильно і ті дні, коли писати доводиться насилу, а результат виходить безглуздим і радше дратує.
Скажіть собі: «Такий шлях».
І пробуйте знову.
№3: Дотримуйтеся фреймворків
«Просто пишіть, як би не було складно» – порада гарна, однак легше сказати, ніж зробити. Займаючись чимось особливо складним, пошукайте фреймворки.
Фреймворк – не те ж саме, що шаблон. Фреймворки дають вільну структуру, яку ви наповнюєте власною творчістю. Їх використовують у багатьох сферах: письменство, малювання, продуктивність. Простими словами, це така схема, яку ви можете швидко заповнити й побачити повну картину, наприклад …
Пишете роман? Чудово! Можете записати дійових осіб (головних та другорядних), описати локацію і час, коли дія відбувається, прописати конфлікт, залишити собі сюжетні підказки. Пишете огляд на подію? Чудово! Створіть собі схему, яку зможете заповнити навіть дорогою: назва події, учасники, тема, місце й час, що відбувалося, що ви бачили, чули, дізналися і що вас вразило. Зобразіть це схематично або лінійно у документі – і ви ніколи не почнете писати з “чистого аркушу”.
Крім того, ви можете створити якийсь творчий ритуал, і він полегшить ваш робочий день.
Працюєте дистанційно? Запаліть свічки, заваріть собі Ту Саму каву з сиропом, ввімкніть робочий грайлист, виходьте на денну прогулянку, щоб перемкнути думки й порухатися після тривалого сидіння.
Так, важке завдання досі лишається важким, але фреймворк надає вам сил. Всі ці люди, «продуктивні від природи», не відрізняються від вас: різниця полягає в тому, що вони вже навчилися вмикатися в роботу і підвищувати власну продуктивність. Ви теж можете це зробити. І досягти успіху.
Похваліть себе за те, що обрали непростий і значимий шлях.
Нам потрібні письменники. Нам потрібні журналісти. Нам потрібні фікрайтери. Нам потрібні перекладачі. Нам потрібні бети і редактори. Нам потрібні контентмейкери. Нам потрібні читачі і коментатори. Ми всі потрібні цій сфері, і тільки разом ми можемо її побудувати. Лише від нас залежить, яким буде наш книжковий ринок, і хороша новина в тому, що ми можемо зробити його якісним і різноманітним. Ми можемо.
А у важкі дні нагадуйте собі:
Такий шлях.