З 14 листопада по 29 грудня на центральному залізничному вокзалі функціонує інтерактивна виставка Ukraine WOW – пілотна подія у новому арт-просторі поблизу 14-ої колії. Щоб зберегти автентичність, колії залишили, а щоб зробити простір інклюзивним – встановили пандуси та спеціальний ліфт. Проєкт реалізовано за підтримки Укрзалізниці та піар-агенції GresTodorchuk.
«Україна може бути «вау» тільки за однієї умови. Якщо ти сам – («)вау», – Олександр Тодорчук, партнер агенції.
Залізниця повязує міста й містечка, моря та гори, людей усіх поколінь та професій – і в цьому, власне, її цінність. Спершу організатори планували розповісти, як вона функціонує, та чим далі по рейками, тим збільшувалося бажання донести, що залізниця – не лише вагони та машиністи. Це люди та їх історії. Це небо за вікном: блакитне, сіре, рожеве, небо на будь який смак! Це пісні, які ти слухаєш у навушниках та книги, прочитані в дорозі. Це присмак чаю, аромат польових квітів та купа спогадів, і усе це – важливі незабутні моменти. Від сходу до заходу, із півночі до півдня Україна дійсно вражає.
Сучасні технології у поєднанні із сучасним мистецтвом дозволяють занурити глядача у красу рідного краю та перенести у будь-які місце й час. Від Ukraine now до Ukraine wow – лише одна риска в літері, тож рушаймо! Попереду – цілих сім тематичних зон!
«Купе»
Перше, що помічаємо –сентиментальну інсталяцію із кейсами, як символ подорожі, що починається зі збору речей (та намагань запхнути необхідне до валізи). Праворуч –гіперболізована конструкція купе: усі ми були дітьми та їхали кудись в(у)перше. Тут і зараз – ми маленькі, а все довкола – велетенське. Валізи занесені, чай заварений, лунає дзвін – вже поїхали.
«Перше знайомство»
… зі своєю країною. Її ароматами, ландшафтами, видами та людьми. У цій зоні наші особисті історії зливаються в єдину розповідь та інфографіку «якби Україна була потягом». Тут починається інтерактивність: відвідувачі мають змогу послухати, як шумить Чорне море та співають українські села, відчути історичну памятку на дотик, вгадати міста по фото й роздивитися колекцію ґрунтів (загалом в Україні їх існує понад 659 видів!).
«Душевна розмова»
Наша країна може розповісти багато: про те, що дано їй природою і про те, що вона здобула сама. Ця зона має відразу кілька напрямків: блакитні «місця», рожева «культура», жовта «історія» та чорна «економіка». Вони розташовані хронологічно, перетинаються й дозволяють прокласти свій унікальний маршрут. Окуляри віртуальної реальності, конструкція Батьківщини-мати із кінозалом усередині, 10 із 14 аркушів абетки Георгія Нарбута, бурштинова стіна, останній автопортрет Казимира Малевича і перші срібні гривні.
«Сон»
Казковий простір, гра світла, футуристичне флуоресцентне містечко, рожевий вагон та геометричний світ звуків і подушок у ньому – клац! клац! клац! Мабуть, тут була зроблена найбільша кількість селфі, ніж у будь-якій іншій зоні. Перепочинок, що являє собою марення, перешіптування сусідів про сни та мрії(,) і монотонність, ненавязливу й через це приємну. Взагалі-то, сон – момент інтимний, тому ти можеш сховатися від усіх в купе, а можеш приєднатися до тихої розмови. Подорожні бесіди – особливі.
«Зупинка»
У цій зоні розташовано понад 40 жовтих скриньок-атракціонів – за кожною з дверцят можна знайти, зокрема, черепицю з даху Чернівецького національного університету, затоплене селище Бакота, інгредієнти полтавського борщу, тунель кохання чи мініатюру Київського вокзалу.
«Здача купе»
Яскрава інсталяція — серце України, що бється швидше, коли ти поруч. Цікаві ігри, можливість озвучити мультфільми та поговорити один із одним у «купе знайомств»:в(у) залежності від дистанції між вами змінюються й умови спілкування. Ukraine WOW – це не лише про враження, це(а) ще й можливість дізнатися купу фактів. Хто з українців отримав «Оскар»?Чи живуть в Україні рожеві пелікани?Цього разу, здаючи купе, ми нічого не втрачаємо, навпаки – залишаємо вагон(и) у(в) кілька разів багатші, ніж були до того.
«Прибуття»
Відчуваєш: це ще не все. Потяг гальмує, ти хапаєш свій квиток, на якому – передбачення або цитата, прямуєш до виходу й точно знаєш: це ще не все. Попереду – безліч подорожей, подорожніх розмов та подорожнього чаю, подорожніх пейзажів за вікном та подорожніх пісень. Ти точно знаєш, що «подорожній» тут – не тавтологія і не брак словникового запасу, а особливий простір і стан.
Тож ні, це точно не все, оскільки все – ще попереду.
Фото і Текст: Марія Старікова