Текст: Марія Старікова
Будь-яка людина, що створює свій creation (мистецтво, бізнес, стартап), може відчувати страх перед тим, щоб опублікувати свою роботу і показати її іншим людям: друзям, колегам, незнайомцям.
Така боязнь створює простір для прокрастинації та видимість руху, на зразок перегляду соцмереж, читання тематичних книжок, конспектування вебінарів, прогулянок для натхнення і так без кінця.
У цих заняттях немає нічого поганого або неправильного. Всі люди так роблять. Ми можемо отримати від них користь. Водночас, якщо вони просто щодня заповнюють простір, тим самим вони відтягують момент, коли ми захочемо вплинути на світ, заявити про себе і свою діяльність.
Заявляти про себе буває дискомфортно. Ми можемо отримати негативні відгуки, критику, нерозуміння. Часом, бажання ділитись недостатньо: ми можемо не отримати ніякої реакції взагалі, бо нашу роботу не побачили чи проігнорували. Все це дійсно може трапитись, тому почати, як і повернутися, буває вкрай важко, дискомфортно, для багатьох – дуже боязно. І тому ми відкладаємо цю мить. То що нам робити?
Насамперед, давайте припустимо: якщо ви не створюєте і не ділитися своїми витворами, швидше за все, ви прокрастинуєте. Уникаючи творчості, ви створюєте простір для зустрічі зі своїм страхом, занурюєте в цей простір і себе, і його. Тепер ви обидва тут. Ось він, прямо перед вами. Зі страхом можна познайомитися. Пізнати його ближче. Запитаєте: навіщо? Щоб зробити невідоме відомим, а отже, здобути більше контролю над ситуацією.
У чому суть страху
Чому нас так лякає перспектива показати свою роботу світові? Що ж, ми не знаємо, як її сприймуть інші люди. Це невизначеність, і нам вона не подобається. Це закладено в нас природою, адже невідоме завжди означало для людини ризик, а ризик означав небезпеку, а небезпека може завдати нам різної шкоди.
Люди можуть засудити нас за наш вибір, наш стиль, наші смаки і за те, які теми ми висвітлюємо та яким чином ми це робимо. Люди можуть проігнорувати наші зусилля, знецінити їх та вилаяти. Погане ставлення людей до нас може змусити нас почуватися погано. Для багатьох із нас така невизначеність нестерпна, а відсутність перспективи краща за погану перспективу. Це можна зрозуміти. Однак, важливо зрозуміти й інше: страх перед людьми і засудженням позбавляє нас прекрасних можливостей. Впливати на світ, радувати однодумців і просто бути собою – ці речі доступні кожному з нас.
Давайте поговоримо про вплив. Всі на всіх і на все впливають. Неможливо залишатися осторонь, коли навколо відбувається життя. Який вплив можемо здійснити ми? Якого впливу ми не хочемо зазнавати? Чого ми хочемо досягти, а чого – не хочемо? Подумайте про це. Усвідомте власну значущість. Чи хочете ви достукатися до людей, змінити їхні життя, відкрити їм очі? Чи хочете ділитися своїм досвідом, підтримати однодумців або надихнути близьких? Чи хочете ви просто робити те, що вам подобається, не замислюючись про глобальне? Малювати жабок, бо це вас радує, і вони такі зелені та чарівні? Вигадувати і розповідати історії? Римувати слова? Грати на гітарі?
Якщо ви справді хочете щось робити, то навчіться не уникати творчості. Жити і робити потрібно зараз, поки ви цього хочете. Потім вага відкладених справ може стати заважкою. Багато ідей не втіляться. Частина з них втіляться не вами і не так, як ви би хотіли. Запам’ятайте: щоб дійти до мети – потрібно до неї йти.
Маленькими кроками чи велики стрибками – не так уже й важливо. Рухайтеся в своєму темпі назустріч вашим бажанням. Хочете намалювати малюнок? Почніть малювати, навіть, якщо боїтеся невдалого результату. Інші спроби можуть виявитися вдалішими. Хочете викласти свій твір або кавер? Зробіть це, навіть, якщо боїтеся поганих відгуків: у всіх різні смаки, а критика може дати вам ключа до вдосконалення. Навіть, якщо боїтеся не отримати відгуків узагалі: опублікована робота збільшує ваші шанси на коментар. Через страх зазнати невдачі ми боїмося і творити, і ділитися нашою творчістю. Ми схильні відкладати її на потім, зараховуючи за творчість думки про неї, книжки про неї, марення про неї, але ніщо з цього не створює щось насправді; і, якщо всі ці дії не приносять вам практичної або ідейної користі – вони просто відтягують мить, коли ви сядете й напишете твір, намалюйєте картину, створите прикрасу. Через страх зазнати критики ми ховаємо нашу творчість від світу і втрачаємо можливість розвиватися, побачити своє творіння чужими очима, відчути або розділити емоції від нього. Відкладання творчості може призвести до того, що ми втратимо зацікавленість, час і сенс. Але хороша новина полягає в тому, що ви можете їх віднайти.
Будьте хоробрими. Дозвольте собі облажатися. Дозвольте собі отримати радше щось, аніж нічого. Дозвольте собі звикнути до кривих ліній, скупих переглядів, і з часом ви перестанете їх боятися. Зробіть невідоме в ідомим, спробуйте його на смак, і, якщо цей смак вам не сподобається – згадайте про те, що існують інші. Якщо ви щиро хочете творити і ділитися своєю творчістю – то це мета, на шляху до якої може статися багато речей, але в результаті ви робитимете те, чого бажаєте. Воно того справді варте.
Окрім бажання та страхів, існують адміністративні завдання, які можуть перед вами постати. Якщо ви справді хочете займатися творчістю, частіше себе запитуйте: чи творив(ла) я сьогодні? Часом ми навмисно заповнюємо день адміністративною роботою, уникаючи творчої (а значить, і відповідальності за результат). Отож плануйте свій день так, щоб спочатку випробувати свій страх, а потім створити щось: хоча би скетч, закос, замальовку. Не досліджуйте творчість у книжках, а реально творіть самі. Зверніться по допомогу до своїх друзів і звітуйте перед ними, поки не позбудетеся звички відкладати творчість на потім.
Якщо ви щось створюєте, але уникаєте ділитися, йдіть до цього маленькими кроками. Наприклад, покажіть своє творіння людям, яким довіряєте. Коли ділитися стане простіше і не так страшно, збільшуйте кількість глядачів. Регулярно працюйте над своїми творчими м’язами і нарощуйте їх. Щодня. Помалу.
Ви ж пам’ятаєте? Щоб дійти до мети – потрібно до неї йти.
Нехай ваш шлях буде устелений квітами.